Трансфер з аеропорту Анталії до Червоної вежі в Аланії
Червона вежа — Кизил Куле — це восьмикутна цегляна вежа на набережній аланійської гавані, піднята у 1220-х за Алаеддіна Кейкубада I, щоб прикривати стоянку суден і корабельню під замковою скелею. На кам'яному підмурку стоять п'ять поверхів червоної цегли, посередині відкритий колодязь із цистерною на дні, а сходи йдуть у товщі мурів на дахову терасу, що дивиться просто на човни. Поверхи віддано етнографічній виставці. З усього, що є на цьому березі, це та будівля, де візит і є підйом.
Від аеропорту 128 кілометрів і близько 105 хвилин, і все це по D400: рівнина за Серіком, повороти на Сіде й Манавгат, далі довгий береговий відрізок через Окурджалар, Авсаллар і Конакли, і гори весь час ближчають до дороги. Від замку над нею ця поїздка відрізняється останнім кілометром — вежа стоїть на рівні моря, тож ви виїжджаєте до набережної, а не піднімаєтеся серпантином скелею. У липні й серпні повільною стає готельна смуга східніше Манавгата, а після неї і власний рух біля гавані.
Відвідування: Червона вежа в Аланії
Ви платите біля входу і піднімаєтеся. Сходи йдуть у товщі мурів, цегла й камінь, круті й нерівні, світло падає з бійниць і з відкритого колодязя посередині, де стоїть цистерна; на частині маршів немає нічого, що варто назвати поручнем. Нагорі тераса: гавань просто під вами, замкова скеля над вами, пляж Клеопатри за мисом і Таврські гори позаду містечка. Півгодини — сорок п'ять хвилин, разом із виставкою на поверхах, і це весь візит.
Цегла тримає тепло, і в середині літнього дня всередині вежі гарячіше, ніж на причалі знадвору, тож варто вибирати перші години після відкриття або останні перед закриттям. Тераса мала: одна автобусна група її заповнює, і біля парапету доводиться чекати своєї черги. Вранішнє світло падає на замкову скелю й мури над нею — це і є той кадр, за яким більшість приїхала. Тому, хто не здолає крутих кам'яних сходинок, квиток дасть дуже мало; у такому разі корабельня за сотню метрів берегом — краща половина того самого візиту, і підйому там немає зовсім.
Вежа й корабельня разом — близько двох годин на набережній, тобто машина, що чекає; і якщо ви проїхали 128 кілометрів з боку аеропорту, бронювати треба саме це. Додайте замок угорі — виходить пів дня, і тоді краще призначити подачу на конкретну годину. Порядок, який більшості здається найзручнішим: спершу вежа, доки камінь ще прохолодний, потім прогулянка берегом до корабельні, потім обід на причалі; замок, окрема поїздка, або до, або після них.
- Підйом і є візит: круті нерівні кам'яні сходинки в товщі мурів, і місцями триматися майже ні за що.
- На даховій терасі за раз стоїть лише кілька людей, тож автобусна група перед вами обійдеться в десять хвилин чекання.
- Робіть це рано-вранці або надвечір: цегла набирає пообіднього жару, і всередині стає тепліше, ніж на причалі.
- Сельджуцька корабельня — за сотню метрів берегом під замковою скелею, і підйому вона не потребує, що робить її природною другою половиною візиту.