Трансфер з аеропорту Анталії до Пляжу Клеопатри, Аланія
Пляж Клеопатри — власний пляж Аланії: близько двох кілометрів дрібного світлого піску тягнеться на захід від підніжжя фортечної скелі. Біля східного краю, під захистом мису, дно знижується полого, і там зазвичай розташовуються родини; західна половина ширша, місце знайти легше. Уздовж усього пляжу йде набережна з кафе, душами та кабінками для перевдягання, у сезон виставляють ряди шезлонгів, а одразу за піском починається місто. Печера Дамлаташ і порт розташовані біля фортечного краю, тож одним купанням тут справа рідко завершується.
Якщо ви живете в Аланії — Конакли, Тюрклер, Кестель, Махмутлар, — це п'ятнадцять-двадцять п'ять хвилин трасою D400 туди й стільки ж назад, коли заманеться. Зі Сіде та Кумкьою до пляжу близько 60 км на схід, приблизно година: спокійна ранкова поїздка. З Окурджалара хвилин сорок, з Белека година двадцять, з Лари півтори години. Кемер зі списку варто викреслити: дорога спершу повертається через Анталію, і це дві з половиною години в один бік. Екскурсійний автобус призначає і виїзд, і повернення; у своїй машині порядок — купання, фортеця, вечеря в порту — обираєте ви.
Приїхати з рейсу просто на пісок тут звична річ: готелі на цій смузі і є те, що найчастіше бронюють. Це 125 км на схід трасою D400, близько 1 години 45 хвилин, а останній відрізок проходить через саму Аланію. Водій чекає в залі прибуття з табличкою з вашим прізвищем і відстежує рейс. Після пізнього прибуття купання зазвичай переносять на ранок, а літніми вечорами набережна — найповільніша частина дороги.
Відвідування: Пляж Клеопатри, Аланія
Усе вирішує те, на якому краю вас висадили: двох кілометрів у купальному ніхто не проходить двічі. Східний куток під скелею — родинна сторона, там найдовше тримається мілина; західна половина ширша, і в серпні навіть опівдні на ній знаходиться місце для рушника. Пройти всю довжину лінією води — майже півгодини, а сипкий сухий пісок вище робить це ще довшим. Більшість віддає цьому пляжу ранок або вечір, а години посередині забирають вулиці позаду.
Пісок дрібний і світлий, і в середині дня сухої смуги босоніж уже не перейти, тому взуття до самої води рятує останні десять метрів. Під водою той самий рівний пісок: ні каменів, ні приступки. У захищеному кутку йти можна довго, перш ніж вода дійде до плечей, а західніше дно набирає похилу, і надвечірній бриз морщить поверхню так, що діти помічають це відразу. Яку половину вибрати — єдине справжнє рішення, якого від вас вимагає цей пляж.
Те, що одразу за піском стоїть місто, змінює і трансфер. Це єдиний пляж на цьому березі, де годину виїзду не треба визначати заздалегідь: машина може приїхати й пізно, а доти ви ніде не далі хвилини від тротуару. Печера стоїть при фортечному краю, гавань — за нею, тож купання можна з обох боків обрамити чимось, до чого не треба їхати. Але скажіть, біля якого кутка цих двох кілометрів вам потрібна машина: водій не біля того кутка означає довгий перехід у пляжному одязі.
- Шльопанці до лінії води варті клопоту: опівдні сухий пісок скорочує прогулянку кожному.
- Східний куток біля скелі — мілка захищена половина, а західна — та, де в серпні ще є де сісти.
- На відкритій західній ділянці бриз по обіді — звичайна річ, тож рівну воду шукають рано.
- Якщо в списку ще печера й гавань, залиште їх на найгарячіші пісочні години, а купайтеся до і після.