Трансфер з аеропорту Анталії до Храму Аполлона в Сіде
Храм Аполлона займає мис на самому кінці сідейського півострова: п'ять корінфських колон і відрізок архітрава підняли тут із повалених блоків у минулому столітті. Поряд лежать фундаменти другого храму, а позаду обох — обрис візантійської базиліки, збудованої поверх них. З одного боку за кілька кроків стара гавань, з другого відкрита вода, тож колони стоять майже в морі. Це той самий кадр, яким послуговується кожне фото Сіде, а на заході сонця саме через нього півмістечка йде сюди пішки.
Від аеропорту Анталії 65 кілометрів і близько 60 хвилин: по D400 на схід через Аксу і Серік, повз повороти на Белек і Кадріє, а далі дорогою півострова вниз, до містечка. Долю візиту вирішує останній кілометр. У сезон старий квартал закритий для машин, тож автомобіль спиняється біля берегового кінця півострова, а звідти все пішки — десять-п'ятнадцять хвилин рівним до мису, більше, якщо спинятися, а спиняються всі. Нічого важкого в цьому немає; це лише означає, що візит планують як прогулянку, а не як поїздку.
Відвідування: Храм Аполлона в Сіде
Щоб дійти, ви проходите півострів від кінця до кінця, а самі колони забирають двадцять хвилин. Мис низький і відкритий, укритий битим каменем і сухою травою, місцями відгороджений, і все, що ви робите, — обходите храм і дивитеся на нього з кожного боку: від гавані, з морського краю, куди приходить хвиля, і позаду, де його обрамляють стіни базиліки. Ні маршруту, ні чогось, на що можна зійти; тобто це зупинка на хвилини, прив'язана до прогулянки на години.
Слава мису — захід сонця, і за годину до нього він заповнюється: приїжджайте за три чверті години, якщо хочете колони без людей перед ними, і лишіться на двадцять хвилин після, коли світло сходить із каменю і натовп рідшає. Інший кінець дня ще порожніший — о восьмій ранку мис може бути лише вашим, а сонце стоятиме за спиною, а не в об'єктиві. Чого робити не варто — приїжджати між полуднем і четвертою: тіні на мисі немає ніде, а камінь віддає набраний жар.
Храм — двадцять хвилин, дорога — година з половиною, тож машину заради самих колон замовляти не варто. Вони — дальній кінець сідейського вечора: театр і агора біля входу в містечко, колонадні вулички, гавань із човнами, далі мис, далі вечеря десь біля води. З практичного боку це означає висадку надвечір і подачу, призначену на після темряви, а не водія, що п'ять годин сидить на краю старого міста. Якщо до заходу хочеться додати ранок, Манавгат лежить на північ, недалеко в глиб берега.
- Колони — двадцять хвилин; дорога туди й назад — це вся решта візиту.
- На мисі немає жодного клаптика тіні, а битий камінь віддає жар, тож середина дня — єдиний час, коли сюди не їдуть.
- На заході сонця ви будете тут із натовпом; за три чверті години до нього — ні.
- Після заходу вулички старого міста освітлені, а земля на мисі — ні, тож зійдіть із нерівної частини, доки не стемніло.