Трансфер з аеропорту Анталії до Стародавнього міста Олімпос
Олімпос відкривається частинами. Римські терми, візантійська церква, скельні гробниці, наполовину поглинений лісом театр і різьблений саркофаг корабельного капітана розкидані вздовж струмка лісистою долиною в національному парку Бейдаглари, а стежка між ними виводить на довгий галечний пляж. Вище, біля Чирали, з голого схилу горять вогні Химери — дивитися їх варто вже поночі. Під'їзні дороги в них різні: машиною між Олімпосом і Чирали близько 20 км, а берегом усього два-три кілометри, і це щоразу заскакує приїжджих зненацька.
Це день для кемерського боку й майже ні для кого іншого. Селище Олімпос із пансіонами — за кілька хвилин вище долиною, Адрасан — за 20 хвилин через хребет, Чирали — приблизно за 25 дорогою, Текірова — приблизно за 30, сам Кемер — близько 40 хвилин звивистою прибережною дорогою, Гьойнюк і Бельдібі — за 45-50. З центру Анталії година з чвертю через гори, з Лари 85 хвилин; з Белека година сорок в один бік, із Сіде трохи більше двох годин: туди й назад понад три години за кермом із Белека й понад чотири із Сіде, тому ті, хто живе так далеко на сході, частіше обирають каньйон Кьопрюлю або Манавгат. Вогням потрібні сутінки, а будь-яка поїздка з фіксованим поверненням мусить повернути до темряви; саме приватна машина робить пізній підйом можливим.
Їхати сюди просто з аеропорту має сенс лише тоді, коли ночувати ви все одно будете в Чирали, Олімпосі чи Адрасані: 98 км, близько 85 хвилин, і долина по дорозі. Як зупинка перед готелем у Кемері це три години разом зі спуском і стежкою долиною, а валізи весь час у машині. Більшість відкладає поїздку на інший день, а вогні лишає на вечір.
Відвідування: Стародавнє місто Олімпос
Дорога всередину задає тон: рівна стежка з піску й гравію між очеретом і олеандром, струмок спершу поряд, потім упоперек. У сухі місяці переходи — це камені, якими переступають, після дощу вода сягає середини гомілки, тож на сухі ноги не розраховуйте. Нічого для вас не розставлено: серед дерев виникає стіна, потім дверний отвір, потім гробниці, вирубані в скелі на тому боці. Приємність у тому, щоб знаходити, а не в якомусь одному предметі. Стежка закінчується там, де долина виходить на гальку завбільшки з яйце, що спадає так круто, що кількох кроків досить, аби втратити дно.
Дві години беруть долину й берег неквапом, а стерпним це робить крона: це єдине античне місце узбережжя, крізь яке можна пройти опівдні й не розплачуватися потім. Платою за тінь біля води є комарі. Зовсім без покриву лишається тільки сама галька: вона нагрівається так, що на ній не встояти, і ловить тих, хто лишив взуття біля останньої стіни. Приїдете рано — долина ваша; від кінця ранку стежка несе рівну вервечку людей в обидва боки, і більшість іде прямо до моря.
Рішення, що змінює замовлення, — чи закінчується день вище Чирали. Вогням потрібна повна темрява, щоб узагалі щось означати, і це інша дорога, інший схил та інша робота для ніг, тож їх додавання перетворює ранок у долині на день, що закінчується пізно вночі. Скажіть, якої форми хочете, під час замовлення, а не о п'ятій вечора. Візьміть ліхтар на зворотний спуск, навіть якщо піднімалися на останньому світлі, і враховуйте, що вниз ітимете повільніше за тих, із ким піднімалися.
- Тут сандалі з ремінцем виграють і в кросівок, і в шльопанців, бо ви за хвилини переходите з води на гарячий камінь і назад.
- Розміченого маршруту серед руїн немає: ідіть повільно й дивіться вбік від стежки, інакше вийдете до моря, побачивши чотири стіни.
- Якщо є година, дійдіть до гробниць на тому боці й повертайте до берега: далі рештки рідшають.
- У затіненій частині долини засіб від комарів вартий більше, ніж крем від сонця, надто ближче до вечора.