Трансфер з аеропорту Анталії до Пляжу Кумкьой
Пляж Кумкьой — довга піщана смуга на захід від Сіде: достатньо широка, щоб за рядами шезлонгів лишалося місце для прогулянки, і настільки полога, що діти заходять далеко від берега. Позаду тягнеться суцільна лінія готелів «все включено», а на піску весь сезон працюють пляжні бари, гідроцикли, парасейлінг і «банани». Це жвавий, а не тихий край узбережжя: удень музика, у сутінках люди ще гуляють біля води. Сюди їдуть, щоб було чим зайнятися, а не лише щоб розстелити рушник.
Тим, хто живе на цій смузі, машина для пляжу не потрібна: пісок починається за садом. Поїздка працює у зворотний бік — із Белека, Кадріє або Богазкента, де готельні пляжі тихіші й закритіші, сюди 40–45 км і 40–45 хвилин, і родини з підлітками приїздять по водний спорт, а не по пісок. Із Сіде це близько 15 хвилин на захід, з Анталії трохи більше години, з Аланії задалеко, щоб братися. Власна машина дає змогу купатися до останнього світла й заїхати в Сіде на дорозі назад; автобус вирішує і те, і те за вас.
Від аеропорту — 62 км і близько 55 хвилин, і з пляжів біля Сіде цей найлегше взяти дорогою: пляжна дорога йде попід готельними дверима, тож година в морі до заселення не потребує об'їзду. Тим, хто сідає на світанку, ця година перетворює втрачений ранок на відпустку, що почалася відразу, — за умови що купальник і рушник лежать у ручній поклажі, а не на дні валізи.
Відвідування: Пляж Кумкьой
Це пляж із розкладом, а не з маршрутом. Ранок — рівні години: тоді виходять катери з парашутом і надувні банани, а мілина дістається малим дітям. До середини дня на поверхні з'являється дрібна хвиля, шуму від моторів більше, а перед усім, що має ручку газу, стоїть черга. Звична тривалість — цілий день, і сидячи проходить мала його частина. Пісок достатньо широкий, щоб ходити позаду рядів, і що далі від готельних воріт у будь-який бік, то менше людей: це єдина доступна тут тиша.
Під ногами дрібний світлий пісок: біля води щільний і зручний, біля заднього краю настільки сипкий, що ходьба стає роботою. Дно йде майже без похилу, тому дитина стоїть далеко від берега, а дорослому доводиться йти і йти, поки знайдеться вода, у якій справді можна плисти. Бракує тут тіні. На цій смузі ніщо не росте, а позаду плечем до плеча стоять корпуси, тож приїжджому на день немає куди відступити вглиб, і години між полуднем і третьою вирішують, чи вдався день.
На проміжні години машину краще відпустити, ніж тримати. Це дорога з готельних воріт і розворотних кіл, де водієві немає де стояти шість годин, а день, початий із водних розваг, не завершується настільки рано, щоб за очікування варто було платити. Назвіть вечірню годину до того, як вийшли, і тримайтеся її. Без другого замовлення сюди додається прогулянка на схід: спершу спокійніший пісок за останніми воротами, тоді колони й гавань у кінці смуги, де більшість і завершує день, початий на банані.
- Ранок — рівні години, день — дрібна хвиля, і на цій смузі це важливіше, ніж на будь-якому спокійнішому пляжі.
- Дно йде майже без похилу, тому дорослому треба довго йти, перш ніж стане досить глибоко для плавання.
- Задня частина піску глибока й сипка, тому довші переходи роблять щільною смугою біля води.
- Водні розваги густішають перед найбільшими воротами, і двісті метрів уздовж піску — це різниця між шумом і його відсутністю.