Трансфер з аеропорту Анталії до Сельге
Сельге — гірське село, під яким лежить грецьке місто. Будинки Алтинкаї стоять серед мурів, цистерн і барабанів колон міста, що сиділо на висоті близько тисячі метрів у Таврських горах над каньйоном Кьопрюлю, а театр — врізаний у схил на краю села, з ярусами сидінь, укладеними по спаду, — це те, заради чого сюди й піднімаються. За ним земля йде вгору, до акропольських пагорбів, де агора, стоя й залишки храму, і село обробляє свої поля та тримає худобу між ними.
Від аеропорту 97 кілометрів і близько 85 хвилин, і дві половини цієї дороги ні в чому не схожі. Спершу берегове шосе на схід за Серік; далі на північ, угору долиною Кьопрючаю через Бешконак до римського мосту над ущелиною; а потім головне — вузька дорога, що вибирається з долини поворот за поворотом, скеля з одного боку і провалля з другого, крізь вивітрені кам'яні шпилі до села. Це найкраща дорога в цьому краю і водночас причина, чому машину замовляють, а не їдуть нагору прокатною.
Відвідування: Сельге
Вас висаджують у селі, і далі ви йдете пішки. Головна річ — театр: сидіння укладені по схилу, з верхніх рядів ви дивитеся понад гори, а бік сцени відкритий у долину. За ним стежка, а потім овечі сліди ведуть угору, до акрополя, повз агору, стою і те, що лишилося від храму, а між полями раз по раз виринають мури й цистерни. Година з половиною до двох годин покриває театр і підйом; більше, якщо йти до дальнього хребта.
Село лежить приблизно на тисячі метрів, і це друга причина сюди їхати: у серпні тут на кілька градусів прохолодніше, ніж на березі, та й повітря інше. Узимку й на початку весни справді холодно, на хребті сидить мокра хмара, а дорога буває поганою. Під ногами в селі кам'янисті вулички, нерівна трава й сипкий схил, навколо собаки й худоба. Найкраще ранок — і заради світла на театрі, і тому що пополудні долина затягується млою; та й спуск при світлі легший.
Це повний день, а не машина, що чекає дві години, — і все ж машина на цілий день, бо нагорі нічого не наймеш і ніхто тут не проїжджає. Розумний маршрут такий: зранку нагору зі зупинкою біля римського мосту, Сельге до середини дня, потім тією самою дорогою вниз до каньйону — обід біля річки і сплавні бази пополудні. Дві найкращі речі цього краю стоять на одній гірській дорозі, і скласти їх в одне бронювання — саме те, для чого потрібен приватний автомобіль.
- Висота близько тисячі метрів: навіть улітку візьміть щось поверх, а позасезон чекайте справжнього холоду й хмари.
- Під ногами кам'янисті вулички, трава й сипкий схил, навколо худоба й сільські собаки — закрите взуття, а дітей тримайте біля себе.
- Повороти на підйомі дістають тих, кого укачує: беріть засіб до виїзду з берега, а не біля мосту.
- На зворотному шляху поєднайте це з каньйоном Кьопрюлю: і міст, і кам'яні шпилі на тій самій дорозі варті по зупинці кожен.