Трансфери по регіону Мармарис

Мармарис лежить на західному краю турецького Середземномор'я, у провінції Мугла, там, де море переходить в Егейське. Місто огинає глибоку затоку, замкнену горами в соснових лісах: довга набережна, велика яхтова марина й невелика фортеця над старим кварталом. За кілька кілометрів на захід, у тій самій затоці, розташований Ічмелер — тихіший і притиснутий до гір; за мисом далі стоїть Турунч, а вглиб від пляжу тягнеться район Армуталан. Сюди їдуть заради води, а не заради руїн: купання, прогулянки затоками, пором на Родос, гулети в гавані. Улітку центр лишається велелюдним далеко за північ, а взимку затока помітно затихає.

Від аеропорту Анталії до Мармариса 290 км — приблизно три години п'ятдесят хвилин вільною дорогою. Найчастіше обирають внутрішній маршрут через Коркутелі та Ельмали: він перетинає Тавр і виходить до узбережжя біля Фетхіє. Альтернатива — прибережне шосе D400 через Кумлуджу, Фініке, Демре, Каш і Калкан — забирає щонайменше на годину більше. Після Фетхіє дорога минає Ортаджу та Кьойджегіз, біля Гьокови повертає на південь і спускається крізь сосновий ліс у затоку. Довгі підйоми, безперервні повороти й принаймні одна зупинка роблять своє: від дверей до дверей зазвичай виходить понад чотири години. Уночі рівнинні ділянки швидші, а дощ сповільнює перевали.

У цьому регіоні з ціною вказано лише Мармарис, але затока має два обличчя. Центр і набережна Узун'яли гучні та пішохідні: бари й ресторани за кілька хвилин від більшості готелів. Ічмелер на західному кінці спокійніший і більше підходить родинам, хоча ввечері до центру треба їхати долмушем або пливти катером. Турунч і маленькі бухти далі на півострові тихі, майже повністю готельні, і ведуть до них вузькі серпантини, що додають повільні пів години наприкінці довгої дороги. Зворотний трансфер бронюйте одразу й рахуйте назад: майже чотири години дороги плюс час в аеропорту означають виїзд із Мармариса ще потемну.