Трансфер з аеропорту Анталії до Пляжу Мунлайт у Кемері
Пляж Мунлайт — місцеві кажуть Айишиги — це облаштований пляжний парк на зверненому до моря краю Кемера, бухта в оточенні сосон, за якою одразу підіймаються Бейдаглари. Це не відкритий берег, на який просто виходять: бухта огороджена, усередину проходять через вхід, а майданчик за водою не залишено чагарником, а розбито газонами, доріжками й тінню під деревами. Берег галечний, як і вся кемерська смуга, а яхтова марина стоїть упритул — тому пообіддя тут і вечір на набережній зазвичай виявляються однією поїздкою.
Від аеропорту Анталії — 62 км і близько 55 хвилин, і майже нічого з цього не припадає на сам Кемер. Машина обходить місто згори, спускається до моря біля Коньяалти, а далі йде D400 там, де вона врізана в схил, крізь короткі тунелі й довгі повороти повз Бельдібі та Гьойнюк. Кемер виникає в кінці цього відрізка раптово; парк лежить за центром, з боку марини, тож останні хвилини — це вулички містечка, а не траса. Час тут забирає об'їзд Анталії, а не прибережна дорога.
Відвідування: Пляж Мунлайт у Кемері
За входом вас чекає впорядкована бухта: підстрижена трава під соснами, доріжки до води й галечний берег, що йде вниз за кілька кроків. Оскільки гори підіймаються прямо позаду бухти, світло відходить рано: сонце сходить із цієї води задовго до заходу, що в серпні доречно, а в травні прохолодно. Готуватися треба саме до гальки. Лежати на ній зручно, ходити босоніж — ні, а ті кілька метрів, якими входять у воду, і є місце, де втрачають рівновагу.
Більшість відводить парку три-чотири години, і для машини це найнезручніша тривалість: задовго, щоб водій сидів біля входу, і закоротко, щоб списувати день. З Кемера, Гьойнюка чи Бельдібі відповідь проста — рейс туди й назад без жодного очікування: з готелю в самому містечку кілька хвилин в один бік, із Гьойнюка близько чверті години, з Бельдібі двадцять-двадцять п'ять хвилин. З Белека виходить близько години двадцяти в кожен бік, зі Сіде година сорок, з Аланії майже дві з половиною години, і тоді парк стає одним пунктом кемерського дня разом із мариною та містечком, а машина лишається з вами на весь цей час.
Приїжджайте зранку, якщо хочете гладку воду й досі вільну тінь; приїжджайте на четверту, якщо вам потрібна прогулянка, стіна гір навпроти й вечеря по тому. Марина — природна друга половина: кілька хвилин дороги, ввечері людно, і це єдина частина Кемера, яка в темряві краща, ніж удень. У бік гір Гьойнюцький каньйон лежить за двадцять хвилин у напрямку Анталії, і одне бронювання перетворюється на прохолодний ранок в ущелині й теплий вечір біля моря.
- Берег галечний по всій довжині, тож аквашузи тут важливіші за рушник.
- Тінь дають сосни за водою, а не сам пляж, і спекотного дня тінистий ґрунт займають першим.
- Це огороджений парк із входом: розраховуйте, що вас порахують на вході й виході, а не що ви підете берегом далі.
- Вода набирає глибину за кілька кроків від кромки: плавцям це зручно, з малими дітьми вимагає руки.