Трансфер з аеропорту Анталії до Пляжу Лара
Пляж Лара — це власний пляж Анталії: довга сіро-золотиста піщана смуга на схід від міста, під урвищем, з якого нижній водоспад Дюден спадає просто в море. Західна частина громадська: позаду парк, доріжки та кафе, цілий день під'їжджають міські автобуси. Східніше пісок лежить перед великими тематичними готелями та їхніми огородженими ділянками. Пісок м'який, захід у воду пологий, тому на вихідних поруч із гостями готелів тут повно містян. До аеропорту цей пляж ближче за будь-який інший на узбережжі.
Якщо ваш готель у Ларі або Кунду, це і є пісок перед ним. Поїздка, для якої потрібна машина, починається в місті: з Калеїчі або центру близько 20 хвилин на схід, з Коньяалти — 15 км і 20–30 хвилин через усе місто, задля дня, коли хочеться піску замість гальки. З Кемера той самий обмін забирає близько 45 хвилин поза годиною пік. З Белека, Сіде чи Аланії сенсу немає: там пісок дрібніший. З машиною пляж і парк на урвищі над нижнім Дюденом складаються в одну поїздку; з піску пішки — у дві.
Десять кілометрів і близько 20 хвилин від терміналу: єдиний пляж узбережжя, що вміщується в довгу пересадку — сіли, скупалися, повернулися на виліт. Це й найпростіша перша зупинка перед заселенням, бо будь-який готель Лари та Кунду за кілька хвилин від піску. Водій чекає в залі прибуття з табличкою, тож пляжна сумка одразу йде в багажник.
Відвідування: Пляж Лара
Назву ділять два пляжі, і машина корисна для громадського. Він лежить під парком біля західного краю, близько до скель, а готельні ділянки йдуть звідти на схід за власними фасадами, тож приїжджому на день місце західніше них. Вихідні належать місту: родини приїздять під кінець ранку, а пісок біля входів зайнятий до полудня. Звичний візит — дві-три години: скупатися, пройтися під скелями і поїхати; звичка інша, ніж на курортних пляжах східніше, де сидять цілий день.
Пісок грубий, сіро-золотий, темніший за світлий пісок біля Сіде, і він тримає тепло: на початку другої половини дня суха частина пече, а мокра смуга залишається щільною і зручною для ходьби. Вхід спершу плавний, тоді опускається приступкою, тож ви отримуєте мілкий початок і справжню глибину без нескінченного броду. За пляжем парк — рівний, озеленений і достатньо гладкий, щоб пройти з візком; там тінь, і там насправді минає більша частина дня.
Місто позаду пляжу спрощує домовленість: входи виходять на звичайні вулиці, тож водій може приїхати в названий час і знайти вас, не об'їжджаючи квартал. За короткого візиту машина може й залишитися: дві-три години не виправдовують відправити її і викликати знову. Перед тим як планувати довгу прогулянку, варто знати, що пісок східніше громадських входів перетворюється на низку готельних фасадів, тож пляж, яким можна йти, коротший за пляж, який видно.
- Сухий пісок темний і тримає тепло, тому о другій годині дня до води йдуть мокрою смугою.
- Вхід спершу мілкий, тоді опускається приступкою, тож глибина тут настає раніше, ніж на курортному піску східніше.
- Тінь у парку за західним краєм, і він достатньо рівний, щоб пройти з візком.
- Натовп на вихідних тут місцевий, а не туристичний, тому пісок найповніший під кінець дня і на початку вечора.