Трансфер з аеропорту Анталії до Водоспаду Дюден
Водоспад Дюден — це насправді два місця під однією назвою. Верхній Дюден лежить у лісопарку на північ від Анталії: річка падає в ущелину, а вологою стежкою можна зайти в печеру за водяною завісою — прохолодно, гучно і всюди крапає. Нижній Дюден — кінець тієї ж річки, на урвищі в районі Лара, де вода зривається просто в море; дивитися на нього можна з парку на скелі або з катера. Обидві точки оглядаються швидко й лежать досить близько до терміналу, щоб уміститися в день прильоту або вильоту.
Для готелів Лари й Кунду нижній водоспад буквально під боком — десять хвилин до парку на урвищі, — а верхній приблизно за двадцять хвилин через місто; з Коньяалти порядок зворотний. З Белека й Кадріє сюди три чверті години, з Кемера приблизно стільки ж, із Сіде — година з чвертю, тому заради самого водоспаду не їдуть: із нього починають день в Анталії з Калеїчі та яхтовою гаванню. З Аланії майже дві години. Екскурсійного автобуса між двома Дюденами немає, і в одне коло їх зв’язує лише машина, що чекає на кожній точці.
З усього на цьому узбережжі Дюден — те місце, яке справді вписується в день прильоту: 18 км і близько 25 хвилин від терміналу, що лежить рівно між двома водоспадами. Нижній — за десять хвилин від готелів Лари, тож парк на урвищі стає в програму ще до заселення й без повернення назад, а верхній пасує до трансферу в Коньяалти чи Кемер. Чверті години біля огорожі, поки валізи в машині, достатньо.
Відвідування: Водоспад Дюден
Спершу верхній парк, потім урвище — решта дня складається сама. Біля верхнього водоспаду ви спускаєтеся до рівня річки, проходите коло галереєю за водою і піднімаєтеся назад: спокійним кроком сорок п'ять хвилин, довше, якщо хтось стане під бризки. Нижній — це поручень, тераси з газоном і погляд прямовисно вниз, у море: двадцять хвилин, півгодини, якщо присісти. Жодна із зупинок не настільки довга, щоб відпускати машину й шукати нову, тож обидві тримає один водій, а двадцять хвилин між ними належать прогулянці, а не клопотам.
Під ногами це два зовсім різні місця. Нагорі вологі кам'яні сходинки, жорства й коріння дерев, галерея за завісою місцями така низька, що доводиться нахилятися, бризки летять збоку, камінь лишається мокрим за будь-якої погоди, а від гуркоту розмова втрачає сенс. Парк на урвищі, навпаки, рівний асфальт і підстрижений газон: його обійде і дитячий візок, і колісне крісло, але спуску до води немає жодного. Ранкове світло заходить у верхню ущелину, поки урвище ще тьмяне й сіре; надвечір сонце йде за нижній водоспад, і море під ним набирає того кольору, який усі фотографують.
Що додати поруч, залежить від того, на якому кінці ви завершили. Верхній парк стоїть на північній межі міста, за двадцять хвилин від Калеїчі та старої гавані, тож ранок складається з водоспаду, мурів, гавані й обіду. Парк на урвищі належить боку Лари й на зворотному шляху через місто поєднується з пляжем або з археологічним музеєм. До підніжжя нижнього водоспаду з гавані ходять катери; їх замовляють у самих човнярів, а не в нас — ми привозимо вас на причал і забираємо потім. І одне варто запитати на місці, перш ніж призначено дату: води в річці не однаково багато в різні місяці.
- Усе, що ви пронесете галереєю за верхнім водоспадом, вийде звідти сирим: телефон у кишені надійніший за камеру на шиї.
- Якщо лишилася тільки година, обирайте урвище: верхньому парку потрібне ціле коло, щоб стати зрозумілим, а нижній водоспад — один погляд, зате добрий.
- Ставте обидва Дюдени в один день, а не у два: побачивши тільки один, ви так і не дізнаєтеся, чому ім'я дісталося двом місцям.
- Опівдні з двох прохолодніший верхній парк: ущелина тримає тінь, якої на газоні над урвищем немає зовсім.