Трансфер з аеропорту Анталії до Пляжу Дамлаташ
Пляж Дамлаташ — короткий міський пляж біля підніжжя фортечної скелі Аланії, поруч із печерою Дамлаташ, де мис прикриває берег від відкритого моря. Пісок чистий, вода зазвичай спокійна, а решта — за кілька хвилин пішки: сама печера, територія музею, нижня станція канатної дороги до фортеці й кафе центру. Західніше той самий пісок триває пляжем Клеопатри. Це пляж для тих, хто живе в місті: маленький, центральний і оточений усім, заради чого в Аланію взагалі їдуть.
Живете в Аланії — на цей пляж ви приходите пішки. Їхати доводиться всім іншим: 20 хвилин із Конакли, Кестеля чи Махмутлара, близько 35 з Авсаллара, 40 з Окурджалара. Із Сіде або Манавгата — 55–60 хвилин в один бік, а це вже цілий день, а не вилазка на пляж: купання стає нагородою після фортеці й печери. З Белека закладайте годину двадцять, з Анталії більше, з Кемера не варто й починати. Власна машина йде прибережною дорогою у вашому темпі й робить зупинки там, де треба вам; автобус вирішує це наперед.
Від аеропорту — 126 км і близько 105 хвилин, найдовший перегін на цьому узбережжі. Їхати сюди першим ділом не варто нікому: літніми вечорами міська набережна стоїть, а з валізами дітися нікуди. Якщо рейс сів рано, а номер ще не готовий, корисна зупинка — Інджекум, за пів години до Аланії, а не пісок під фортецею.
Відвідування: Пляж Дамлаташ
Цілого дня цьому пляжу ніхто не віддає: він короткий, а майже все, по що їхали в Аланію, стоїть за кілька хвилин пішки. Звична схема — дві-три години: печера, поки місто ще прохолодне, потім пісок, потім те, у що перетвориться день. Смуга заповнюється від середини до країв, тож під кінець ранку вільне місце залишається обіч. Відшкодування за розмір таке: піти з пляжу не означає закінчити прогулянку, бо тут ніщо не далі кількох вулиць від місця, де ви купалися.
Пісок дрібний і щільний, босоніж проходимий усюди, крім сухої смуги біля заднього краю, і сходить у воду так плавно, що далеко від берега вода все ще по пояс: мис знімає з моря силу ще до підходу. Смуга настільки коротка, що один її край видно з другого, а широка вона лише перед печерою; на захід вона вужчає до кількох кроків, перед тим як починається довгий міський пісок, і саме тому люди сідають там, де сідають. Скеля стоїть східніше пляжу, тому природна тінь буває рано, а далі сонце нічим не перебивається.
Ця близькість змінює й те, що слід замовляти. Візит ви, найпевніше, завершите не там, де почали, тому працює така схема: висадка біля печери і зустріч в іншому місці в узгоджену годину — нижня станція фунікулера або вулиця з боку міста — замість викликати водія назад до піску. Територія музею та торгові вулиці — за дві хвилини вглиб, так маленький пляж і заповнює половину дня. І печера, і музей мають власні години, тож до замовлення машини варто запитати, як вони працюють у ваші дні.
- Середина заповнюється першою, тож хто приходить після одинадцятої, нехай спершу дійде до одного з країв, а потім розкладає рушник.
- Оскільки вода далеко від берега залишається по пояс, це аланійський пісок для тих, хто радше стоїть, ніж плаває.
- Ранній прихід дає єдину природну тінь, яка тут є, а далі сонце отримує весь пляж.
- До замовлення машини запитайте, як працюють печера й територія музею у ваші дати, бо компактна половина дня тримається на тому, що відкрито і те, і те.