Трансфер з аеропорту Анталії до Сілліона
Сілліон — плоскогірна сопка, що стоїть самотою на рівнині між Перге й Аспендосом; памфілійське місто розкинулося по її верху і вниз пандусом західного схилу. У 333 році до н. е. воно витримало натиск Александра, і на цьому здебільшого тримається його слава. Уціліли гелленістичний комплекс брами з вежами, кам'яний пандус, що до нього піднімається, будівля з довгим написом місцевим памфілійським діалектом і вище — мечеть і лазня сельджуцьких століть. Зсув у минулому столітті забрав частину верхнього міста за край.
Від аеропорту 25 кілометрів і близько 30 хвилин, і справжньою дорогою є лише перші дві третини: на схід у бік Серіка, далі поворот у глиб краю і кілька кілометрів односмугових проїздів між бавовняними полями, теплицями та поливними каналами до села біля підніжжя сопки. Там їзда й закінчується. Сопка підноситься просто з рівного поля, тож останні десять хвилин ви бачите, куди їдете, — і бачите також, що кінець дороги машині не до снаги.
Відвідування: Сілліон
Підйом і є візит. Західним схилом іде розбита стежка: двадцять-тридцять хвилин сипкого каменя й сухого будяка, без жодної плями тіні, а нагорі ви виходите до брами й пандуса — найкраще збережених тут. Потім відкривається плато: широка, вітряна, напівпорожня площина з мурами, цистернами, сельджуцькими будівлями і зламаним краєм, де зсув забрав решту. Ним ходять, а не обходять його; таблиць майже немає, і дві години від машини до машини разом із підйомом — чесний строк.
Вибирайте ранок, а в липні й серпні — ранній ранок або нічого: стежка звернена до сонця, на верху немає жодного дерева, а камінь і будяк не дають полегшення на жодному кінці шляху. Після дощу та сама стежка стає слизькою глиною. Натомість ви отримуєте самотність: до одного з найвідвідуваніших городищ цього берега звідси п'ятнадцять хвилин, а на сопці ви, можливо, будете єдиними людьми — з козами і краєвидом, що тягнеться від гір до моря.
З ділового боку все просто: дві години з водієм, що чекає внизу, бо відпускати машину тут ні за чим і кликати її назад теж. І це не перше античне місто для знайомства: родині з малими дітьми й одним вільним пообіддям краще поїхати в Аспендос, за пів години на схід, де стоянка біля самої брами. Сілліон — для тих, хто вже любить руїни й хоче мати їх на самоті; робочий день — це Перге зранку, Сілліон до обіду й Аспендос після, усі три в межах сорока п'яти хвилин одне від одного.
- Черевики або кросівки, а не сандалі: стежка вгору — сипкий камінь, а верх — будяк і щебінь.
- Тіні на сопці немає зовсім, і недооцінюють саме підйом — беріть води більше, ніж здається потрібним.
- Плато з більшості боків обривається скелями, і нагорі нічого не відгороджено: тримайте дітей поруч і пильнуйте краї.
- Дві години — чесна цифра разом із підйомом і спуском; якщо у вас є лише одна, проведіть її в Перге або Аспендосі.