Трансфер з аеропорту Анталії до Пляжу Кейкубат
Кейкубат — довгий міський пляж на східному боці Аланії, з іншого боку фортечної скелі, ніж Клеопатра, і зовсім іншого складу. Пісок тут грубший і темніший, пляж широкий і тягнеться кілометрами в бік Оби й Тосмура, причому натовп ніде не згущується так, як на західному піску. Позаду — дорога й озеленена набережна, а не стіна біч-клубів, тож чути транспорт, а не музику, і вид із західного краю замикає фортечна скеля.
Від аеропорту Анталії — 129 км і близько години сорока п'яти хвилин, і все це по D400. Дорога йде на схід через Аксу й Серік, переходить річку Манавгат, а далі вкладається в довгу прибережну стрічку: Окурджалар, Авсаллар, Інджекум, Конакли — щокілька кілометрів новий заїзд до готелів. Повільні — останні двадцять: щоб потрапити до східної бухти, ви проходите гавань з боку мису й перетинаєте саму Аланію, а в сезон набережна там раннього вечора рухається пішим кроком.
Відвідування: Пляж Кейкубат
Це пляж, на якому лишаються. Пісок досить грубий, щоб залишатися чистим, спершу йде вниз м'яко, потім рішучіше, а берег дивиться приблизно на схід: сонце лягає на воду рано, а під кінець дня світло над фортечною скелею стає м'яким. Озеленена смуга позаду дає справжню тінь — дерева, лавки, вимощена доріжка, — і саме в цьому практична різниця з міським пляжем з іншого боку скелі, де тінь означає парасольку й більше нічого. Родини сідають на західному кінці біля міста; що далі на схід, то вільніше.
Відведіть три-чотири години й плануйте висадку з окремою подачею, а не машину, що чекає, якщо ви приїхали не просто подивитися. З Аланії, Оби, Тосмура чи Махмутлара це десять-двадцять хвилин, і автомобілю розумніше поїхати й повернутися. Із Сіде, Белека чи з боку аеропорту дорога займає майже дві години в один бік, і один пляж цього не виправдує: поїздка працює як аланійський день із піском посередині, і тоді машина лишається з вами на фортецю, гавань і обід.
Увечері пляж займають місцеві родини, і це найкращий доказ приїхати пізно. Годині з шостої набережна наповнюється тими, хто гуляє, а не купається, діти повертаються до кромки води, і жар із піску йде. Це ще й правильний кінець міста для всього, що веде в гори: дорога до печери Дім і ресторанів на річці відходить із цього боку, за десять-двадцять хвилин, і купання з вечерею над водою краще, ніж пробиватися назад через центр. Фортеця й гавань — в інший бік, тією дорогою, якою ви приїхали.
- Тінь тут на набережній за піском, а не на ньому, і лавки під деревами — те, заради чого приїжджають рано.
- Пляж дивиться на ранкове сонце, тому вода найяскравіша до полудня, а пісок знову зручний задовго до заходу.
- Хочете простору — йдіть на схід: західний кінець біля міста заповнюється першим і звільняється останнім.
- Це грубий пісок, а не галька, тож босоніж нормально, але полуденний жар він тримає, і обпікає саме перехід від набережної.