Трансфер з аеропорту Анталії до Пляжу Гьойнюк
Гьойнюк-Біч — галечний берег у гирлі річки Гьойнюк, там, де долина, що врізається в Бейдаглари, нарешті виходить до моря. Каміння біля кромки велике, дно йде вниз за два кроки, тож вода глибока вже біля берега, місцями холодна там, де її живить потік, і прозоріша за все, що є на піщаному березі на схід від Анталії. Каньйон належить до тієї самої поїздки: прогулянка починається вглиб, вгору долиною за пляжем, між скельними стінами, що місцями звужуються до кількох метрів.
Від аеропорту Анталії — 50 км і близько 50 хвилин. За Коньяалти D400 врізана в скельну стіну над водою, а з'їзд до моря на пляж приходить за п'ять кілометрів до Кемера; від тієї розв'язки прямий кілометр спускається повз готельні ворота до гальки. У кінці немає центру містечка, який треба об'їжджати, і висадка тому швидша, ніж обіцяє карта. Час забирає сам скельний відрізок: одна вантажівка з чергою позаду відбирає у вас десять хвилин, а обігнати ніде.
Відвідування: Пляж Гьойнюк
Під ногами камінь, а не пісок, і це визначає майже все в такому дні. На ноги потрібне щось, щоб пройти гальку й увійти у воду, а увійшовши, ви виявляєте, що дно йде так швидко, що зони для хлюпання немає зовсім: дитину, яка не плаває, тримають за руку, а той, хто плаває, знайде найкращу воду цього берега за десять гребків від кромки. Там, де виходить річка, море помітно холодніше смугами. Зранку гладко; до середини дня гора прямо за спиною знімає сонце з каміння раніше, ніж підказує годинник.
Розумний план — поєднати обидві половини в одну поїздку. Ущелина прохолодна зранку, поки берег ще в тіні, а море дорожче коштує після полудня, тож спершу каньйон, потім галька — порядок, який справді працює. Іти долиною доводиться по щебені, камені й воді, а якщо повернути назад у звуженні, виходить пара годин. Замовлені разом, вони стоять за кілька хвилин одне від одного й покриваються однією машиною; замовлені окремо, вони стають двома поїздками за ту саму долину, і саме так тут найчастіше переплачують.
Загалом це пів дня, і чесна відповідь про машину така: вона чекає. Повертатися водієві ні в один з кінців нема за чим, а проміжок між ущелиною і берегом закороткий, щоб відпускати авто, і задовгий, щоб стояти без діла. З Кемера, Бельдібі чи Чамьюви пляж сам собою — година або дві, і рейс туди й назад нічого не коштує. Чого в Гьойнюку немає зовсім, то це набережної, на якій проводять вечір; якщо день її вимагає, марина Кемера за десять хвилин тією ж дорогою.
- Аквашузи на цій гальці не розкіш: каміння там, де входиш, велике, а під водою слизьке.
- Дно йде вниз за два кроки, і це робить берег пляжем для тих, хто плаває, а не для малят.
- Тінь приходить рано, бо гора стоїть прямо позаду, і сонце сходить з каміння раніше, ніж з води.
- Ущелина — це прогулянка, а не оглядовий майданчик, тож тримайте взуття, яке не шкода намочити, а пляжну сумку залиште в машині на потім.