Трансфер з аеропорту Анталії до Пляжу Коньяалти
Коньяалти — міський пляж Анталії: кілька кілометрів світлої гальки під хребтом Бейдаглари, який на західному краю сходить просто в затоку, а зі сходу пляж замикають скелі під старим містом. Галька — це прозора вода й жодного піску в сумці, але також аквашузи та килимок замість рушника. За берегом тягнеться широка набережна з кафе, душами й дитячими майданчиками, а на східному кінці стоїть акваріум. Це місце не лише для купання, а й для вечора.
З Кемера, Бельдібі або Гьойнюка це найближчий міський пляж: 25–35 км навколо затоки і 30–40 хвилин, причому виходить зазвичай не пляжний день, а міський день із заїздом скупатися. З Калеїчі — хвилин десять, з Лари — 15 км через усе місто і 20–30 хвилин, заради прозорої води й гір замість піску. З Белека закладайте годину, із Сіде — добру годину з чвертю, і лише як частину дня в Анталії. Своя машина дає змогу дочекатися, як сонце сідає за Бейдаглари; екскурсійний автобус їде раніше.
Від аеропорту — 22 км і близько 25 хвилин, але дорога перетинає все місто, тож о шостій вечора той самий шлях може зайняти вдвічі більше. Як перша зупинка це виправдано, лише якщо ви живете в самій Анталії: біля набережної валізи лишити ніде, а всі інші курорти узбережжя — у другий бік. Спершу готель, потім пляж.
Відвідування: Пляж Коньяалти
У цього пляжу два характери і немає справжньої середини. Західний край під горами ширший і тихіший, туди приїздять плавати; східний, під скелями старого міста, — це набережна, натовп і все інше. Більшість візитів — половина дня або вечір, а не день на сонці, і найкраще в ньому — останні дві години світла, коли сонце сходить за Бейдаглари і весь берег повертається до нього. У розпал літа середина дня належить місту, а не каменям.
Галька тут розсортована: більша й обкатана позаду, де сидять, дрібніша до води, і зручною під ногою не буває ніде. За два-три метри від берега дно падає різкіше, ніж на піщаних пляжах східніше міста, тому плавати починаєш майже відразу, а того довгого мілководдя, яке малюки мають у Ларі, тут немає. Натомість вода така, що видно власні ступні. Набережна позаду рівна й озеленена, тому, на відміну від відкритих пляжів, тінь є за кілька кроків вище: на траві й під деревами, а не будь-де на березі.
У місті питання не в тому, чи чекає машина, а в тому, де вона вас зустріне: водій може приїхати будь-якої години, і різниця між п'ятьма і двадцятьма п'ятьма хвилинами — це просто те, біля якого краю ви стоїте. Акваріум стоїть біля східного краю, а старе місто на скелі над ним, тож пляж може бути купанням усередині міського дня, а не самим днем. Західний край дає гори й найпрозорішу воду і майже нічого більше в пішій досяжності, і це нормально, якщо приїхали саме за цим.
- Дно різко падає за пару метрів від берега, тож це пляж для тих, хто плаває, а не для стояння у воді.
- Тінь нагорі, на озелененій набережній, а не внизу на каменях, і середина дня проходить саме там.
- Захід сонця звідси сідає прямо вздовж бухти, тому візит планують навколо останніх двох годин світла.
- Два краї — по суті два різні пляжі: гори й плавання на заході, акваріум і старе місто на сході.